Єгор разом із сім’єю поїхав до Англії восени 2022 року. Попри різкі зміни у житті він не залишив улюблену боксерську справу, а продовжив її за кордоном. Іноземні суперники дивуються його чіткій техніці та швидкій реакції. Одним словом те, що закладено українським корінням - не змінити.
Усі ми маємо улюблену справу, але хтось займається нею професійно, а хтось по-аматорськи. Ворог увірвався на нашу землю, зруйнувавши сотні планів на майбутнє та життя в цілому. Тростянецька громада завжди відрізнялася від інших креативністю, прогресивністю, а віднедавна - незламністю! Єгор Гавриленко є прикладом юного хлопчини, який попри все не полишає улюблену справу та продовжує прославляти український бокс за кордоном.
Нам простягнули руку допомоги
Сім’я Гавриленків пережила окупацію міста та через пів року вирішила тимчасово переїхати за кордон. До повномасштабного вторгнення талановитий Єгор стрімко розвивався в боксерській справі, займаючись у секції “Суми Колос” в рідному місті.
“Ми навіть не уявляли, що на нас чекав такий жах. На початку ми не зовсім розуміли серйозність ситуації та й син також. Майже всю окупацію ми були у моєї мами, де навпаки було найнебезпечніше місце. 15 березня виїхали з міста та поїхали на південь України. Усе було наче в тумані”, - розповідає мама хлопця Альона Гавриленко.
Після деокупації сім’я повернулася до рідного міста, але ненадовго. У Англію вони поїхали за спеціальною програмою, де їх спонсорами стали рідні чоловіка пані Альони. Зустріли родину доброзичливо та допомогли з бюрократичними питаннями, адже там їх не мало.
“Родина, яка нас прийняла стала для нас друзями, з якими ми спілкуємося дотепер. Англійці привітні та добрі люди, хіба що спочатку треба було звикнути до нового життя. Я пішов в англійську школу, де мені допомагав навчатися перекладач, але з часом розуміти та розмовляти ставало легше”, - розповідає Єгор.
Пані Альона каже, що англійці, як і більшість країн, простягнули руку допомоги українцям, які опинилися у біді.
Тут бокс зовсім інший
У Англії абсолютно інші критерії відбору боксерів до клубу, інша система змагань, яка в цілому дуже відрізняється від української. Єгор розповідає, що для того, щоб стати членом клубу та брати участь у змаганнях, треба зібрати чималий пакет документів і цим зараз займаються його батьки.
“Тут проводяться лише офіційні змагання і їх всього 4 на рік. У нас в Україні цих змагань дуже багато, а тут це коло зменшене. Наразі я спарингуюся з боксерами старшої за мене вікової категорії (15-16 років). Мені допомагає тренуватися тренер з України, який зараз перебуває також в Англії та свого часу тренував нашу українську збірну. Клуби тут закритого типу, тому щоб у них потрапити спочатку потрібно зібрати документи. Доки мої батьки цим займаються, я нарощую та підтримую спортивну форму”, - розповідає 13-річний Єгор Гавриленко.
У планах хлопця взяти участь у чемпіонаті Англії серед школярів, який відбудеться у травні. Єгор розповідає, що тут у спорті присутня дисципліна, як і в Україні, тому для нього це новий досвід та зовсім інший рівень розвитку.
“Це дуже круто мати можливість спарингуватися з англійцями, які старші за мене. Ми обмінюємося досвідом, адже специфіка занять боксом у наших країнах все-таки відрізняється. З моїм тренером в Україні Ростиславом Матвєєвим я підтримую зв’язок і дуже вдячний йому за ту техніку в боксі, яку маю. Я сподіваюсь, що в мене вийде взяти участь у змаганнях тут і коли в нашій країні настане мир, буде змога привезти свій досвід на Батьківщину”, - ділиться враженнями Єгор.
Мама та тато талановитого хлопця дуже радіють, що мають змогу допомагати синові займатися улюбленою справою та опановувати нові навички навіть поза межами рідної країни.
“У такий складний час треба бути поруч зі своїми дітьми, підтримувати їх, якщо є така змога. Адже їм також важко усвідомлювати ті події, які зараз відбуваються в нашій країні. Діти - це наше майбутнє!”, - завершила мама хлопика.
Дізнавайтеся про історії тростянчан разом з Тростянець.City!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
