Емоції на папері, настрій переданий фарбами, легкі композиції - усе це робить Олена Смілянська, паралельно працюючи редактором радіостанції. Цікаво, що всі роботи художниці мають атмосферу і чудово підкреслюють авторський стиль.
Творчі люди завжди інакше відчувають світ та всі події, які відбуваються навколо. Можливо, це надмірна сентиментальність, бурхлива реакція або ж прилив натхнення, яке наштовхує створювати шедеври. Ми поговорили з Оленою Смілянською та дізналися про її творче захоплення, яке бере коріння ще з дитинства.
Мріяла про персональну художню виставку
Малювання з’явилося у житті пані Олени ще в дитинстві, коли вона проживала у рідній Вінниці - це шлях довжиною від найперших дитячих малюнків до повноцінних авторських картин.
“Малюю я рівно стільки ж, скільки себе пам’ятаю. Кольорові олівці, папір у руки і так з’являлися перші замальовки грибочків, квіточок, будинків. У школі в нас був урок малювання і моя вчителька помітила, які роботи в мене виходять. Тоді вже в шостому класі вона порадила мені піти до Вінницької дитячої художньої школи”, - пригадує пані Олена.
З шостого по десятий клас маленька художниця займалася у спеціалізованій мистецькій школі, яку згодом завершила. Дитинство Олена Смілянська мала активне, бо після звичайної школи три рази на тиждень мала йти до художньої, де було по чотири комплексних заняття. Художниця говорить, що цей період був дуже цікавим і хоча й професію вона обрала іншу, але малювання назавжди залишилось улюбленою справою.
“Я малювала і графікою, і аквареллю, і маслом, використовувала різні техніки. Мені подобається, щоб у картинах було повітря, простір, світлі кольори, бо вони мають дарувати настрій і позитивні емоції”, - розповідає художниця.
Олена Смілянська брала участь у різних художніх виставках, які влаштовувала їх торговельно-промислова палата. Довгий час художниця проживала в Києві та мала мрію влаштувати там персональну виставку.
“Я шукала зал, але звичайно ж завжди для цього не вистачало фінансових ресурсів, проте все-таки знайшла. Це був ресторан “Кримдашир”, там надають художникам приміщення на місяць. Тобто митці вивішують свої роботи і у випадку продажі, мають певний відсоток віддати ресторану. Найцікавіше, що тоді у мене запитали чи маю я тридцять робіт маслом? Я відповіла так, але з тридцяти я мала всього п’ять. Тоді за місяць я написала двадцять п’ять робіт і зрозуміла, що лише маючи ціль та мотивацію можна зробити будь-що за короткі терміни”, - розповідає пані Олена.
Раніше знайти гарні фарби та пензлі було майже неможливо, але наразі, заходячи в будь-який художній магазин можна витратити останні кошти, бо очі розбігаються. Так пані Олена пригадала про набір фарб “Нєвських”, які на той час були дуже рідкісними і цю палітру вона зберігає й досі, бо дуже цінує її.
Журналістика та малювання
Олена Смілянська народилася й довгий час проживала у Вінниці, але завжди хотіла жити в Тростянці, адже це батьківщина її батька.
“Я не люблю великі міста, мені дуже подобається Тростянець і я пам’ятаю, що коли сюди приїхала дуже вдало склалися обставини. Я дізналася про вакансію редактора радіо і одразу влаштувалася. На жаль, за весь час перебування тут я не написала жодної картини, бо постійно була з головою у роботі, але нещодавно все-таки перша акварель з’явилася”, - розповідає художниця.
Заняття пані Олени журналістикою і малюванням все-таки перегукуються, бо це дві творчі ніші. Весь час присутнє мистецьке бачення, яке прості речі робить особливими. Художниця зазначає, що часто ми не помічаємо того прекрасного, що нас оточує і малюнки допомагають показати це людям.
Також пані Олена розповіла чому не малює картини на тему війни та пригадала цікаву історію.
“Мої роботи до війни продавалися і в Болгарію, і в Німеччину і також у росію, але до 2014 року. Я пам’ятаю, як одна замовниця, яку я ніколи не знала, написала мені на початку революції Гідності. Вона запитала “що з вами всіма там відбувається?” і я не мала жодної відповіді на це запитання, окрім як “з нами все нормально”. Уже тоді я відчула як зовсім незнайома мені людина з тієї країни зненавиділа наш народ. Я наразі не малюю війну, бо вважаю, що це ще дужче травмує нашу психіку, нам достатньо трагічних подій навколо”, - розповідає пані Олена.
Здається, що малювання - це простий спосіб передати почуття за допомогою пензля та паперу, але для нашої героїні це стан душі! Олена Смілянська іноді дивиться на свої роботи та не вірить, що вона могла таке створити і це дуже знайоме відчуття для творчих людей, бо натхнення ніколи не попереджає про свій візит!
Дізнавайтеся про талановитих тростянчан разом з Тростянець.City!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
