Ілюстраторку Світлану з Тростянця знають під творчим псевдонімом як Tina Kawa. У ньому поєднана частинка її імені – Тіна, та kawa – це ріка, і тут присутня відсилка до творчості її улюбленого режисера анімаційних фільмів – Хаяо Міядзакі.
Зміна локації для життя
Tina Kawa з Тростянця. Її дитинство майже не відрізнялось від інших – поїздки в село на город, садочок, школа. Але є особливий спогад:
“Один з найприємніших спогадів — це похід до бабусі в друкарню, де мене зустрічали завжди усміхнені жіночки, котрі дозволяли збирати обрізки паперу і сяючі шматочки від золочення, аромат свіжого друку, і нові кольорові олівці для малювання. Дуже шкода, що це прекрасне місце більше не існує”.
Зараз Світлана живе у Львові. Там вона опинилась там через війну.
“Завдяки гарним друзям, котрі лишались весь час з нами на звʼязку — ми тут. Просидівши майже до кінця окупації, виїхали, мабуть, останнім коридором. За кілька днів дізнались, що місто визволили - це була найкраща новина! Росіяни розстріляли будинок, в якому ми планували жити, тому ми наразі там, де є”, – ділиться дівчина.
Захоплення малюванням
“Малювання, а саме, відтворення якогось зображення власноруч, мені було цікаве з дитинства. Коли була маленькою, я дуже любила спостерігати, як мама розмальовує звірятами та квітами фотоальбоми. У неї були ще якісь яскраві неонові фарби, котрі викликали сильний захват”, – згадує Світлана.
Ілюстраторка не думає, що вміння малювати - є талантом. Тут більше відіграють роль бажання та навички, які треба розвивати та вдосконалювати роками. А от сам талант — це бачити гарне у звичайних буденних речах.
“До ілюстрацій мене привело бажання робити власні листівки, з милими сюжетами, які б викликали посмішку у людей. Тому я стала вивчати все про додрукарську підготовку малюнків, перетворення їх у макети і тонкощі офсетного друку. Взяла коробку фарб, котрі лишились з часів навчання в художній школі і почала малювати котів, бо до цього писала в акварелі тільки натюрморти і пейзажі.
Спочатку, дуже тряслись руки і було страшно зробити щось не те, це все викликало у мене дикий стрес і сльози”, – розповіла за свій досвід ілюстраторка.
Окрім малювання, захоплення Світлани зосереджені навколо прекрасного, що викликає у неї живі емоції. Це і фотографія і відео, колекціонування фарб і книг, котрі вона використовує у роботі. Також раніше дівчина дуже любила вирощувати квіти, але зараз не має такої можливості. А ще обожнює пекти чизкейки та пригощати ними своїх друзів.
Акварель змушує постійно вчитись
Акварельний живопис є одним з найскладніших технік в ілюстраціях. Опанувати його це вже мистецтво, а Tina Kawa створює неймовірно красиві зображення завдяки своїм вмінням та фарбам. З нами вона поділилась своїми допоміжними інструментами, які стають в нагоді у творчому процесі.
“У роботі використовую акварель, мабуть, один з найскладніших матеріалів. Потрібно здобути багато досвіду, щоб контролювати воду на папері і в пензлі, вміти змішувати різні пігменти і знати, як вони себе будуть поводити у сумішах, щоб отримати найкращий результат. Акварель змушує постійно вчитись, що я досі і роблю.
Малюю переважно на бавовняному папері від Fabriano, Hahnemuhle та Clairefontaine. У створенні ілюстрацій використовую різні акварельні фарби, кольорові олівці, сканер та графічний планшет”, – розповіла Світлана.
Найчастіше на ілюстраціях дівчини можна побачити те, що створене природою, бо вона і є найбільшим натхненням Tina Kawa.
“Мої роботи - це втілення любові до природи. Люблю зображати комах, метеликів, равликів, птахів - все живе. Обожнюю, як природа сама створює ідеальні форми і кольорові поєднання, вона моє найбільше джерело натхнення. Ще люблю робити смішних персонажів зі своїх котів і інших тваринок, щось що викликає радість і посмішку.
Пишаюсь абсолютно всіма роботами, бо кожна з них — це сходинка у розвитку свого вміння”.
Малюнки Tina Kawa можна побачити у вигляді листівок, друку на одязі та постелі, товарах для скрапбукінгу, у сувенірній продукції по всіх куточках нашої країни і за її межами.
А ще мурал, який створила Світлана, радує відвідувачів пологового відділення Тростянецької міської лікарні. Там зайчики зустрічають кожне немовля.
“Війна відібрала дім, спокійне життя, як і у багатьох українців. Плани на майбутнє — жити!. На найближче майбутнє — старатись допомагати ще більше в зборах коштів для військових і не опускати руки”, – каже Світлана.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
