Анна Ларк – творчий псевдонім української художниці. Займатись мистецтвом Анна почала випадково і з того моменту її життя цілком і повністю пов’язане з ним. На шляху у дівчини було чимало труднощів, які вона здолала і впевнено крокує до своїх творчих цілей.
Художні навички та початок творчості Анни Ларк
Анна народилась та навчалась у Тростянці. Після закінчення 11 класів місцевої школи №1 вступила до Харківського університету за спеціальністю менеджмент. Проте дівчина обрала інший шлях і ні дня не працювала за спеціальністю.На третьому курсі, Аня почала малювати і створювала невеликі замальовки.
“Всі знайомі на одногрупники звертали увагу на моє заняття, підштовхували, аби я починала щось створювати. Тоді я не сприймала серйозно їх слова. Одного разу знайшла в одній з соціальних мереж художницю і вона так гарно малювала і я подумала: “Аня, ти ж також так можеш”. І мені захотілось малювати так, як та дівчина”.
З того моменту Анна почала більше заглиблюватись у мистецтво, проходити різноманітні курси, майстеркласи. Працювати та брати замовлення художниця почала у 2015 році. Першим серйозним замовленням був величезний портрет.
“Спочатку я писала портрети, бо як тоді думала окрім них я нічого не вмію. Через деякий час спробувала абстракцію. І тоді зрозуміла, абстракція - це моє кохання. З 2020 року портрети не пишу. Іноді приходить натхнення, але людей не писала вже дуже давно”.
Зараз художниця працює переважно у техніках: флюїд арт, абстракція та епоксидна смола.
Переїхати до Канади та почати творити з початку
Війна внесла корективи майже в кожну українську родину. Анна мріяла і планувала переїжджати до Канади, але зазначає: “Не за таких обставин”.
“Адаптація пройшла швидко. Я дуже люблю цю країну і тут мені подобається все. Люди відкриті та щирі, клімат такий як в Україні. Я не виїжджала з країни в нікуди, у мене були плани на майбутнє, тільки вони пришвидшились. Тому переїзд пройшов доволі легко”.
Нині Анна живе у провінції Нью-Брансвік, село Чипман. У цьому населеному пункті багато українців, тому вона завжди знаходить підтримку.
Коли Анна переїхала до Канади, у неї не було необхідного приладдя для творчості. Всі свої речі вона лишила в Україні. Саме цей момент еміграції виявився досить тяжким - починати з початку завжди складно.
“Починати чи відновлювати свою справу, а тим паче в іншій країні фінансово, фізично і морально важко. У мене були поруч люди які підтримували мене і сказали - роби! Тому я ні секунди не вагалась. Закупила потрібні мені матеріали та почала малювати”.
Дівчина відразу презентувала себе як українська художниця та графічна дизайнерка. Спочатку Аня допомагала і створювала роботи на волонтерських засадах, бо знала: “Спочатку про себе треба заявити, а потім уже працювати й брати кошти за роботу”.
Що в Україні, що в Канаді до митців ставляться з повагою. Якщо людина вміє себе показати, до неї з захопленням будуть ставитись всюди.
“Мене понад усе надихають люди. Завжди так було - людина і емоції в пріоритеті. Особливо подобається дарувати враження своїми роботами”.
Саме в Канаді тростянчанка провела свій перший в житті майстерклас. Вона зробила оголошення і спостерігала за реакцією людей, чи зацікавить подія місцевих. Сподівалась, щоб до неї завітало хоча б троє людей, натомість же прийшло 14.
“Майже всі були англомовні, і декілька людей з України. Взагалі у нашому селі багато українців. Перші 10 хвилин коли я представляла себе було трішки дискомфортно. Я розповіла про себе як українську художницю, ознайомила з техніками з якими я працюю. Я побачила їх зацікавлені погляди і мені стало комфортно. Було приємно, бо я можу ділитись. Я вмію створювати картини і передавати свої знання іншим, викликаючи в них позитивні емоції”.
“Мріяти не шкідливо, але коли є ціль це краще. Тому в майбутньому ставлю за ціль проводити ще майстер-класи офлайн та онлайн в більших містах. Навчати людей і ще багато чого”, - ділиться Анна.
