Сьогодні, 14 лютого - найромантичніша доба, коли вогник палких почуттів виривається та створює настрій у цей особливий день. Кожне слово, дотик, чи знак уваги стає відображенням найчистіших почуттів.
14 лютого це день, коли кохання не тільки літає у повітрі, виражається у подарунках, а й читається у строках поезії. Тож запорошуємо до читання ліричної поезії наших місцевих талантів.
Від першого кохання до вічності, від ніжних почуттів до вогнів палкої любові – кожен вірш стане відображенням моментів, які залишаються в серцях назавжди.
Митті любові у рядках поезії: добірка віршів поетів Тростянця
Поезія Богдани Андрійченко
Я жажду тебе!
Я жажду твоєї любові!
Я хочу, я мрію, я буду з тобою!
Аби тільки ти...
не покинув мене
Я жажду що ночі, щодня, щохвилини!
Аби ти був моїм
Я хочу, буду і витерплю!
Аби тільки ти був щасливий...
Хоча й не зі мною...
Але це не важливо,
Аби ти був щасливий...
А я буду що ночі...
Аби ти був щасливий.
Не треба нічого!
Лише трішки твої любові...
Зимовий день
Я вийшла прогулятись
І тут зустріла я тебе
Випадкова зустріч це була
Але вона так змінила моє життя
Яка я вдячна долі
Що ти прийшов в моє життя
Той чиє імʼя готова
Черкати на руці від болю
Ти світ перевернув в моїх очах
Ти той чиє імʼя я вимовляю
І на душі становиться так тепло
З тобою наче я в безпеці
Твій погляд так мене лікує
З тобою забуваю я про все
І мить цю поруч із тобою
Я хочу повторити знов і знов
День закоханихФото: pinterest
Поезія Володимира Шелеста
Він обирає віскі, вона обирає мартіні.
На кам’яних стінах темної кнайпи колишуться їхні тіні.
І повільний блюз перекручує душі в танці,
Єднаючи їхні серця…
У кришталевих бокалах розлите бажання кохати,
Шалений погляд, мов спалах, тануть губи з присмаком м’яти.
І повільний блюз перекручує долі в танці.
Бажання йти до кінця…
І блюз, цей повільний блюз
Жадає палких обіймів
І пристрасних поцілунків.
Цей повільний блюз,
Опівнічний блюз
На вулиці плюс,
На вулиці блюз,
Коти утворили музичний союз,
Весняна отрута у венах тече,
І хочеться, хочеться, хочеться ще
Кохання.
Є кава й коньяк,
Без неї ніяк,
По радіо грає «Весна»,- то є знак,
І ми заспіваємо разом із «ВВ»,
Про те, що весна, весна прийде
Кохання
О-о-о, кохання,
О-о-о, кохання,
Розтане весь лід,
Там, де її слід,
Але вона з’їсть тебе на обід,
І знову обернеться лиш міражем,
Таке невідступне, мов злодій із ножем,
Кохання.
Воно, мов павук,
Полює на звук,-
Тенета свої розставить навкруг.
Тікай із полону безсонних ночей,
Та все ж таки, хочеться, хочеться ще
Кохання.
Поезія Анастасії Сабчук
Стара колода карт
Буває так, що думкам немає спокою
Та ні, мабуть не їм - то дурість чи обман
І ти сидиш на самоті, мов з карт колодою
Гортаєш фотки і чомусь шукаєш себе там
Чомусь не тут, не зараз, не у відчаї
Ти оминаєш цей огидний факт
Здається ти колись була щасливою
І Шукаєш ту себе у фотках як в колоді карт
І зрозуміти важко завжди істину
Що там лише те, що вже було, однак
Ти всеодно собі бажаєш розтину
Ти завжди дивишся у відчаї у ту стару колоду карт
На тебе чекаю я
Навіть якщо тебе ніхто не чекає - на тебе чекаю я.
Навіть якщо в твоїх очах зараз купа жаху
Знай, я в свому серці грію твоє ім‘я.
Навіть якщо тебе ніхто не обіймає - тебе обіймаю я.
Усі ворожі кулі руками спіймаю, бо вірю у твоє життя.
Навіть якщо тебе ніхто не цілує - тебе цілую я.
Настануть сніги, тебе холод роззує і я стану твоїм взуттям.
Тримай автомата і не рахуй кулі, тобі їх подаватиму я,
Бо жоден солдат, захищаючи волю - мій брат чи сестра на ім‘я.
Вірші про любов
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
