Артему 13 років. Він має діагноз – затримка мовного та психічного розвитку. Ірина і Віктор забрали його з будинку малюка з цим діагнозом. У рік в нього зупинився ріст, вага. Розмовляти Артем почав майже у 6 років.
“Ми віддали його у дитячій садок, водили до логопеда, психолога, реабілітолога де з ним займались. Зараз Артем добре розмовляє, але діагноз дає про себе знати. Багато чого він забуває, але добре запам’ятовує те, що йому подобається”.
Артем пішов в школу зі своїми однолітками. Але через деякий час, вчителька порекомендувала перевести його на інклюзивні заняття.
“Математика йому дається складно, під час читання може з’їдати закінчення або переставляти букви. Я відразу підняла питання, щоб ми займались тільки в школі, не дома. І ось навіть рік він ходив в школу і займався з вчителями, поки всі діти навчались онлайн. Я рада, що в школі наголошують на тому, що він такий же учень як і всі, хоч і займається окремо”.
Відмова у наданні групи інвалідності
Мама Ірина розповідає про ситуацію з лікарями, та як складно добитись отримання групи інвалідності для Артема:
“Ми були в Одесі в реабілітаційному центрі, проводили повне обстеження. А приїхали в Суми з усіма результатами сказали він же бігає все нормально. Хоча у двох шийних хребцях не вистачає мастила, що може призвести до серйозних проблем. На що мені відповіли “Ну якщо щось трапиться більш серйозне, тоді будемо розмовляти.
Нещодавно ми звернулись до іншої лікарні і лікаря, перше що він запитав: “А де ваше МРТ голови?”, а у нас його немає, попередній лікар ні разу не давав направлення. Лікар був в шоці і не розумів на основі чого був поставлений діагноз.
Тепер будемо обстежуватись з новим лікарем. Сподіваюсь будуть якісь здвиги. Я бачу що група інвалідності йому дуже потрібна, тим паче у інших діток з таким діагнозом вона є. В майбутньому йому буде складно, тому має бути хоча б група”.
Артем не сидить на одному місці
Хлопчик дуже працьовитий, старанний і творчий.
“Артем закінчив навчання в Музичній школі за інструментом баян і отримав свідоцтво. Ходить на репетиції до Клубу ветеранів і слухає як грають на баяні. Він любить дивитись в інтернеті майстер-класи, відео які покроково розповідають, як щось майструвати. З останнього це пилорама, йому подобається рубати дрова. У нашому домі виділити місце, де він рубає дрова і їх гарно складає. Протягом трьох місяців ходив до бібліотеки, де вони займались різноманітним рукоділлям”.
Окрім всіх занять, хлопчик ходить до інклюзивного центру. Педагоги хвалять Артема. Прогрес з початку перших занять дуже великий. На свята в центрі ставлять спектаклі. Він бере активну участь. Одного разу отримав головну роль і був Котигорошком.
“Минулого року ми їздили в Івано-Франківськ. Це була шкільна поїздка, їздило три тростянецькі школи, мами з дітьми”.
Не можна обмежувати особисте “Я” дитини
Зараз з Сум приїжджають психологи, яких відвідує Артем. Мама не дає йому сидіти на місці, та він і не хоче. Як тільки з’являються заходи, чи якісь інші можливості – Ірина користується ними. Жінці дуже хотілось би щоб було більше центрів, занять, гуртків, не раз в тиждень, а хоча б 3 рази.
“Мені не подобається, що люди вважають, якщо в Артема такий діагноз я маю бути з ним всюди, водити за ручку. Йому 13 років. Я розумію, що у нього своє бачення стосовно деяких речей, але обмежувати його особисте “Я” також не можна”.
Враховуючи власний досвід, Ірина наголошує на тому, що не можна ставитись до дитини як до хворої. І в кожного мають бути свої обов’язки та правила.
“Я стараюсь відноситись до нього не як до хворої дитини, а як до нормальної. Щоб він не відчував себе не таким як всі. Інколи діти відносяться до Артема як до дитини не зі свого кола спілкування. Я кожного разу пояснюю, що він такий як і всі. Він не звертає на це увагу, бо не відчуває браку уваги чи друзів. У нього достатньо товаришів різного віку, з якими він проводить час. Вдома в нього є свої обов’язки - застелити постіль, прибирати в кімнаті, слідкувати за гігієною. Він робить те, що має робити кожна дитина. Виконуючи, такі прості домашні справи він стає самостійнішим.
Наостанок, я б порадила мамам стукати і добиватись. Якщо мама бачить, що з їхньою дитиною щось не те, нехай кидають всі свої справи і добиваються всіх обстежень”.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
