Краснотростянецька лісодослідна станція – місце, де до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну збрали унікальну насіннєву базу Лівобережної України. Це – приклад чудового використання місцевості для створення паркового ансамблю. Сама ж будівля, яка з'явилась при Кенігу, – зачаровувала своєю саме дисемитричністю.
Палацо-парковий ансамбль із втратами, але зміг “пережити” Другу Світову війну. Навіть наукова документація вціліла. А от нашестя російських військ – не витримав.
Розповідаємо історію Краснотростянецької лісодослідної станції та пояснюємо, яку вагу вона має у світі науковців.
Хто, для кого і як будував Краснотростянецьку лісодослідну станцію
На західній околиці Тростянця, в урочищі Нескучне на берегах каскаду ставків, створених на місці колишньої річки Тростянки, серед дубів, ясенів, лип на території площею 256 гектарів розташований дендропарк «Нескучне». А в самому парку знаходиться спалена війною пам’ятка архітектурного мистецтва з цікавою, більш як столітньою історією.
Краснотростянецька лісова дослідна станція заснована в кінці XIX століття з метою вивчення лісових екосистем, розроблення наукових методів лісового господарства та збереження біорізноманіття. За десятиліття свого існування вона стала центром багатьох значних наукових відкриттів, що сприяли збереженню та раціональному використанню лісових ресурсів.
«За часів володіння Тростянецьким маєтком Кенігами лісопарк був значно упорядкований. В партерній частині лісопарку з’явились нові господарські споруди. У 1911 році, на мальовничій ділянці узлісся, був збудований двоповерховий будинок управителя маєтками Кеніга разом з іншими господарчими спорудами – водогінна вежа, амбар, цегляна огорожа з брамою. Будинок управителя поставлений на вісі під’їзної липової алеї, проте структура чолового фасаду не симетрична, як мало б бути при такій містобудівній композиції, а дисиметрична. Фасад виконаний в стилістиці архітектури модерну», - розповідає Ігор Медведєв, старший науковий співробітник МВЦ «Тростянецький».
Будинок управителя маєтками Л.Є. Кеніга в Парку Нескучне. 1916 р. Фото з журналу «Столица и усадьба.» СПб., № 54, стор. 4. Будинок управляючого поставлений на вісі під’їзної липової алеї. Структура чолового фасаду дисиметрична. Будівля була оздоблена численними різнохарактерними віконними проймами, козирками, еркерами, карнизами. Могутні пілястри пронизували на фасаді споруду на всю висоту і підносилися над дахом, створюючи вигляд її конструктивної основи.
Під час створення цієї будівлі, дуже велику роль приділяли саме зовнішньому вигляду.
«Будівля була оздоблена численними різнохарактерними віконними проймами, козирками, еркерами, карнизами. Могутні пілястри пронизували на фасаді споруду на всю висоту і підносилися над дахом, створюючи вигляд її конструктивної основи. Вхід у приміщення був оформлений навісом, акцентований квадратною в плані баштою, що підносилася на цілий поверх і завершувалася круглим з рельєфними деталями напівсферичним куполом-барабаном.
На фасадах є ризаліти й кріповки. Чоловий фасад членують лопатки, між якими розміщені вузькі високі вікна. На відміну від чолового фасаду, на бічних і тильному садовому фасадах другий поверх виконаний у вигляді пластичної мансарди. Над схилами даху підносяться димоходи, що урізноманітнюють загальний силует будівлі. Внутрішнє розпланування складне, багатокамерне. Воно зазнало змін протягом ХХ ст. В інтер’єрі ще залишались фрагменти ліпленого штукатурного декору стель і верхніх частин стін, а також оригінальні кахляні каміни. Будинок мурований з цегли. Стіни зовні й усередині потиньковані й пофарбовані на фасадах у білий колір. Підлоги дощані. Перекриття плоскі, балкові», - з захопленням розповідає Ігор Медведєв і показує фото.
Можна лише здогадуватись, яке захоплення гостей і відвідувачів маєтку викликав Тростянецький лісопарк вже в перші десятиріччя своєї історії. Дивовижні пейзажі, дзеркала ставків, архітектурно приємні забудови маєтку – все це гармонійно об’єднувалось в єдиний палацово-парковий ансамбль. Його створили у стилі українських пейзажних парків, що базувались на ідеї максимального використання місцевості, краси природного пейзажу та захопленні рослинами і становили собою палацово-паркові ансамблі.
У 1928 році співробітники лісодослідної станції заснували дендропарк на території лісопаркового масиву площею 2 гектари. Протягом середини ХХ століття цей парк став місцем постійного поповнення новими видами деревних та чагарникових порід, які були інтродуковані в цей регіон. На той час у дендропарку вже нараховувалося понад 120 нових для північно-східної України видів, зокрема горіх волоський, чорний, сірий, манчжурський, Зібольда, гікорі, береза, різні види ялини, ялиці, каштанів, липи, дубів, бука, тюльпанове дерево, кизил, бархат амурський та інші.
Колектив станції, складений всього з декількох людей, проводив унікальні дослідження за рубкою, доглядом за лісом, лісовою технологією, вивченням природних умов регіону, лісових культур різних порід, впливом випасу худоби на стан лісів та балансом вологи в дібровах. При створенні нових лісокультур професор О.І. Колесников брав активну участь. Також залучали до цього різних вчених. Особливо детально вивчав ці питання вчений Іван Михайлович Патлай, під керівництвом якого було створено понад 100 гектарів клонових насіннєвих плантацій.
Друга світова війна не оминула Краснотростянецьку лісодослідну станцію
Лісодослідна зазнала руйнацій під час другої Світової війни. З 10 жовтня 1941 р. по 9 серпня 1943 р. Тростянець був окупований німецьким військом і зазнав руйнувань. У 1940 році заступником директора лісодослідної станції з науки призначили Валер’яна Валер’яновича Гурського, який виявив неабияку відвагу.
Ігор Медведєв зазначив, що під час Другої світової війни Валер’ян Гурський врятував наукову документацію і найцінніше майно станції. Коли фронт наблизився до Сумщини, він вирішив евакуювати те, що було для науково-дослідної установи найціннішим: науково-технічну документацію.
«Драматизм полягав в тому, як її на волах вивозили глухими дорогами, уникаючи магістральних шляхів, якими вже йшли німці. Архів вдалося довезти до містечка Валуйок Курської області. Варто підкреслити, що Валеріан Валеріанович не взяв із собою ніяких домашніх речей, бо на підводі для них не знайшлося місця. Евакуювала майно станції людина, важко хвора на той час на жорстку форму псоріазу. У Валуйках ще діяла залізниця, із величезними труднощами вдалося буквально останнім ешелоном відправити евакуйоване майно в Уфу на башкирську лісову дослідну станцію, де він мав знайомих серед наукових співробітників».
Вже після закінчення Другої світової війни та повернення архівних документів, на станції розпочалися інтенсивна науково-дослідна робота. Вона перетворилася в центр проведення численних науково-технічних конференцій і семінарів не лише на рівні республіки, але й на всесоюзному рівні. Лісова станція стала справжньою лісовою академією, що виростала кількома поколіннями лісівників, і великою мірою завдяки зусиллям колективу станції, а також вкладу Валеріана Гурського.
Ліва та середня частина чолового фасаду. 1960-ті роки. Вхід у приміщення був оформлений навісом, акцентований квадратною в плані баштою, що підносилася на цілий поверх і завершувалася круглим з рельєфними деталями напівсферичним куполом-барабаном. На фасадах є ризаліти й кріповки. Чоловий фасад членують лопатки, між якими розміщені вузькі високі вікна.
«У 1962 році до старого дендропарку додали новий дендрарій, який охоплював значну площу. На його трикутних секторах було висаджено понад 30 тисяч саджанців, завезених із різних дендропарків та ботанічних садів. Таким чином, флора Тростянецького лісопаркового масиву зросла до 250 видів і форм деревних та чагарникових порід із 33 родин голонасінневих та квіткових рослин. Колекція розових (55 видів і форм) та бобових (20 видів і форм) стала особливо багатою», - розповідає Ігор Медведєв.
Липова алея на фоні чолового фасаду будинку. 1967 р.
За його словами, деякі реліктові види, такі як дерева церцису, тюльпанного дерева і ліана гліцинія, не вдалося зберегти, але лісопарк поступово поповнився новими деревами. Лісодослідна продовжувала вирощувати нові види рослинності.
Загальний вигляд на чоловий та бічний фасади з північного сходу. 1968 р. На відміну від чолового фасаду, на бічних і тильному садовому фасадах другий поверх виконаний у вигляді пластичної мансарди. Над схилами даху підносяться димоходи, що урізноманітнюють загальний силует будівлі.
Культурна цінність лісодослідної
Вражаюча колекція дерев і кущів прикрашає Тростянецький лісопарк. Серед примірників видатні ясені: звичайний, зелений і пенсильванський, а також декоративні клени: ясенолистий (форма строката) і гостролистий (форма кулеподібна), а також явір. Особливої уваги заслуговують горіхи: грецький, Зібольда, сірий і чорний, тополі: біла, пірамідальна, чорна і осика, а також горобини: звичайна плакучої форми, дуболиста, круглолиста і берека. Різноманітність дерев і рослин у колекції Тростянецького лісопарку здається нескінченною, але фахівцям, які добре знайомі з нею, потрібно уточнити загальну кількість таксонів.
Фрагмент центральної частини чолового фасаду. Початок 1970-х років.
«Ліси, які знаходяться на території Тростянецького лісопарку, в основному складаються з дубів майже стиглого віку, сосон, ялин, лип, вільх та бархату. Найстаріші угруповання представлені ясенем, а наймолодші - кленом. Навіть під час складних періодів історії лісового господарства, Тростянецький лісопарк не зазнав значних змін у ландшафтному різноманітті. Тут мешкають різноманітні види диких тварин, таких як лось, козуля, дикий кабан, лисиця, білка та куниця. Лісопарк живий від співу безлічі птахів.
Гордістю Тростянецького лісопаркового масиву є географічні культури дуба, ясена, модрини та сосни, а також маточна плантація горіхів, вирощена співробітниками Краснотростянецької лісової дослідної станції з насіння, зібраного з різних регіонів. Ці дослідницькі роботи в селекції набули значного значення, і вони відомі не тільки в Україні, але й за її межами».
З плином часу Тростянецький лісопарковий масив перетворився в унікальну насіннєву базу Лівобережної України.
Наслідки повномасштабного вторгнення та окупації Тростянця
Близько 4 години за київським часом 24 лютого 2022 року президент рф путін оголосив про «спеціальну воєнну операцію» з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Вже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму.
Тростянець став одним з перших міст України де розпочалися безпосередні бої із військами Росії. Однак ввечері 1 березня російські війська трьома колонами зайшли до Тростянця і таки зайняли місто. Окупанти стягнули до Тростянця переважну більшість військової техніки й організували у місті свій окупаційний штаб, але вже 26 березня, через 5 днів після першого штурму збройних сил України, Тростянець був звільнений. Першими до деокупованого міста увійшли військові 93-ї окремої механізованої бригади сухопутних військ ЗСУ "Холодний Яр".
Найбільших руйнувань зазнала центральна частина міста, район лікарні та лісництва (місце розташування Будинку управителя маєтками Л.Є. Кеніга), район залізничного вокзалу та автовокзалу – повністю зруйновані. Пожежі в Тростянці палали багато днів, оскільки росіяни не давали їх гасити.
«Ця будівля двічі зазнавала значних руйнувань. Перший раз - під час Другої світової війни у 1943 році, після того відбудований з деякими незначними змінами, а саме – відновили центральну частину другого поверху чолового фасаду та добудували одноповерхове приміщення з боку західного бічного фасаду.
Другий - під час запеклих боїв з російськими загарбниками у лютому-березні 2022 року. Тоді станція згоріла вщент. Втрачений майже повністю інтер’єр: унікальні каміни, дубові східці, міжповерхове перекриття, декоративне оздоблення, а також унікальний архів історичної літератури. Знищений дах будинку, зазнали значної шкоди фасади. Все що зберігалося століттями. За даними інституту лісового господарства (УкрНДІЛГА) у складі якого перебуває
Краснотростянецька лісова науково-дослідна станція, пожежа знищила все, що було в будівлі, включно з обладнанням, архівом і науковою бібліотекою. Також знищений дах та міжповерхове перекриття».
На сьогодні влада Тростянецької громади працює над питанням відновлення Краснотростянецької лісодослідної станції.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
