«Воїни, які загинули за Україну, житимуть вічно, поки МИ будемо пам’ятати і говорити про них», - сказала тростянчанка Аміна Накопюк, коли виборола перемогу на Чемпіонаті світу з єдиноборств у Ташкенті. Дівчина займається панкратіоном, а звання чемпіонка світу вона завоювала у розділі «традишн», присвятивши свою перемогу всім полеглим захисникам рідної землі.
Ми поговорили з Аміною та дізнались, яку роль відіграє тренер в житті спортсмена, навіщо їй звання «Майстер спорту», хто її найбільша підтримка та, чим вона займається поза тренуваннями та підготовкою до змагань.
Чому обрала панкратіон?
Панкратіон - це вид єдиноборства, який включає в себе техніки з боксу, кікбоксингу, боротьби, дзюдо, самбо та інших дисциплін. Він зародився в Стародавній Греції і мав величезну популярність серед військових. Сьогодні панкратіон - це один з найбільш вимогливих видів спорту, який вимагає від спортсменів високої фізичної підготовки та технічної майстерності.
«Із дитинства займалась боксом, кікбоксингом, а потім вступила до педагогічного університету та потрапила на тренування з панкратіону. Власне, так і почалося. Мені подобається, що панкратіон вміщає в собі елементи ударної та борцівської техніки, тож можна комбінувати. Звичайно, що без травм нікуди. Але це притаманно будь-якому виду спорту», - розповідає Аміна Накопюк.
На змаганнях Аміна виборола перше місце у ваговій категорії 71 кг та стала чемпіонкою світу з панкратіону. Після нагородження спортсменка зазначила, що свою перемогу присвячує воїнам, які загинули за Україну.
«Вони житимуть вічно, поки МИ будемо пам’ятати і говорити про них».
Аміна Накопюк - чемпіонка світу з панкратіону Фото: з архіву героїні матеріалу
За словами спортсменки, невід’ємним фактором її спортивних досягнень та успіху є віра та підтримка близьких. Говорить, що її підтримують тренери, друзі та навіть просто знайомі люди. Але найбільша та найголовніша моя підтримка – це мама. Вона завжди проводжає дівчину на змагання, переживає, чекає повернення.
«Дякую їй за розуміння та ту впевненість, яку вона мені дарує. Тато, на жаль, не поруч, але я постійно відчуваю те, як він пишається мною. Адже він хотів, аби я була найкращою в своїй справі. Світла йому пам'ять!»
Аміна Накопюк з мамою Фото: з архіву героїні матеріалу
Ділиться, що з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну тренування на якийсь час припинилися, але саме мужність та незламність українських захисників дала ще більшу мотивацію до занять спортом.
«Звичайно, це складно. Через повітряні тривоги доводиться переривати тренування, змагання, адже спускаємось до укриттів. Це впливає і на якість проведення, і на тривалість, ну і про психоемоційний стан теж не варто забувати. Але дивлячись на наших воїнів, як вони захищають, як вони попри біль і втому, ризикуючи життями, виборюють можливість мільйонів українців жити в спокої на своїй землі, починаєш ще більше любити та цінувати кожен новий день. Зараз всі українці, кожен на своєму фронті, відстоює Україну. Тому так, я пишаюсь, що я українка і щаслива, що наш прапор замайорів на світовій арені спорту».
Ціль – отримати звання «Майстер спорту»
Аміна впевнена, що конкуренція в спорті була, є і завжди буде. Не залежно від вікових та вагових категорій та рівня змагань. Кожен спортсмен приїздить за перемогою, відповідно, кожен буде стояти до кінця та викладатиметься понад норму. Оцінити ж суперницю, її професіоналізм за зовнішнім виглядом, практично неможливо.
«Кожна нова суперниця це колосальний досвід, адже починає працювати все: м’язи, рухи, прийоми. Тут і психологія, і швидкість і тактика. Плюс, якщо це міжнародні чи європейські змагання, то взагалі різний підхід та манера ведення бою. Звичайно, на Чемпіонаті Світу навіть теоретично не може бути слабких суперників, всі налаштовані перемагати. Та особисто для мене, все ж Казахстан вражає. Титуловані, загартовані, дуже гарна в них підготовка».
Наразі дівчина працює над тим, аби отримати звання «Майстер спорту»
«Я постійно докладаю зусиль та роблю все можливе та навіть неможливе, аби отримати це звання. Адже це не просто титул. «Майстер спорту» - це зовсім інші можливості і в навчанні, і в тренуванні, і в роботі. Особливо, якщо ти тренер. Я думаю, що будь-який спортсмен зі мною погодиться».
Тренер – не тільки вчитель, а і друг
Наразі Аміна не лише продовжує тренуватись та здобувати перемоги, а й навчає інших. Вона - тренер зі стретчингу та акробатики. Має дві групи - молодшу (4-8 років) та середню(9-16 років). Також займається фізичною підготовкою футболістів команди «Тростянець».
«Під час тренувань намагаюсь передати дітям всі свої знання та вміння. На жаль, свого часу, я не змогла знайти спільну мову зі своїм першим тренером, через що вирішила покинути спорт. Зараз, звичайно все інакше. Тепер, виходячи з власного досвіду, можу сказати, що тренер – це людина, яка не лише чомусь навчає. Потрібно чути, розуміти дітей, бути для них прикладом. Сподіваюсь, що в мене це виходить».
Також Аміна планує вступ за спеціальностями фізіотерапія та ерготерапія. Адже вірить в те, що гарний тренер той, хто постійно навчається, дізнається щось нове, поповнює свої знання.
«Я не виключення. Хоча іноді, а саме в такі пікові періоди підготовки до змагань, виникає бажання все полишити. Не знаю, можливо, це через втому та стрес. Я вже навіть трохи звикла до таких моментів і розумію, що треба просто перетерпіти. Адже коли ти на змаганнях опиняєшся в цій атмосфері, там навіть повітря насичене духом справжнього суперництва, шаленої мотивації. Але коли ти перемагаєш і твоє ім’я, прапор твоєї країни чують та бачать по всьому світу – це те, що неможливо передати словами».
Аміна Накопюк з тренером Фото: з архіву героїні матеріалу
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
