З командою незламних «Добробатівців» Тростянецька громада знайома ще з минулого 2022 року. Після того, як російські війська, окупувавши Тростянець, наробили лиха мирним мешканцям та комунальній інфраструктурі, волонтери «Добробату» почали допомагати у розборі завалів та відновленнях житла.
Сьогодні знайомимо з тими, хто не боїться фізичної праці та готовий безкоштовно допомагати людям, які на власному трагічному досвіді дізналися справжню гіркоту слова «війна».
«Добробат» у Тростянці
«Добробат» — це добровольчий будівельний батальйон, який допомагає постраждалим у нагальному відновленні житла та об’єктів соціальної інфраструктури на деокупованих територіях. Він зосереджується на первинній відбудові пошкоджених будівель. Першочергове завдання проєкту — швидке відновлення: перекриття зруйнованого даху, ремонт побитих вікон, підмурування пошкоджених стін. Осередки волонтерського руху є у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській, Запорізькій та Херсонській областях.
Родина добровольців спочатку приїхала допомагати розчищати Тростянецьку міську лікарню, згодом допомагали у розборі завалів вокзалу та привокзальної площі, прибирали руйнації лісодослідної станції, допомагали у розчищенні обпалених металевих конструкцій у центральній частині міста в історичній будівлі, а також досить часто перекривали покрівлю та вставляли вікна у приватних домоволодіннях. Одним з наймасштабніших розборів стала сумнозвісна п’ятиповерхівка біля вокзалу. Там команда працювала більш як 6 разів.
«Моя хата не скраю». Обличчя «Добробату»
Людям було дуже важко самотужки прибрати все, що залишилося від їх квартир. Завдяки співпраці Тростянецької влади з різними благодійниками, на допомогу приїхала команда «Добробату». Звісно, до цих робіт долучалися і тростянчани. З паливом для доїзду, технікою для вивозу сміття та харчуванням допомагала влада міста.
Кожного разу в місто приїжджають різні команди. Востаннє добробатівці були в Тростянці 30 березня і ми познайомились із кількома з них.
Фізично - важко, але у нас крута і злагоджена команда
Волонтер Добробату Олексій Фото: Тростянець.City
Олексій – один з найхаризматичніших людей добровольчого батальйону. Він навіть з посмішкою витягує величезні спалені металеві конструкції. Йому 34 роки. У звичайному житті він головний інженер будівельно-монтажного управління одного із великих підприємств Сумщини. У складі «Добробату» він керівник Сумського батальйону.
«Зараз я працюю неповний робочий тиждень, у мене достатньо часу, щоб займатися волонтерською діяльністю. Ще 28 квітня минулого 2022-го у нас був перший виїзд саме у Тростянецьку міську лікарню. Ми там розбирали завали та руйнації після ворожих обстрілів. Чесно, я не розумію, навіщо війська рф розстріляли лікарню і наробили там багато лиха», - згадує Олексій.
Згодом, коли про «Добробатівський» рух дізналися люди, то дуже активно почали долучатися до допомоги постраждалим.
Згадує Олексій і найважчі роботи по розбору об’єктів.
«Особисто для мене, якщо брати з технічної точки зору, то це було приміщення Охтирської міської ради. Там були аварійні будівельні конструкції. Коли ми починали роботу на цьому об’єкті, то я хвилювався, що вона може завалитися, там досить аварійні пошкодження. Там було дійсно найважче працювати – було багато людей та техніки. Але в принципі все було добре», - розказав він.
За словами добробатівця, морально дуже важко, адже прибувши на той чи інший об’єкт, ти бачиш просто зруйноване людське житло. Каже, в перші хвилини інколи навіть з’являється відчуття клубка у горлі.
«Але ти розумієш, що треба хоча б якось допомогти людям, то ж беремося за роботу. Більше звісно фізично важко. У нас крута команда, ми працюємо дуже злагоджено. Мотивує мене що весь наш український народ став дуже згуртований, усі допомагають один одному чим можуть. Усі наші люди роблять це на безоплатній основі. Ми просто робимо на своєму фронті», - підсумовує волонтер.
Морально важко витягувати з-під завалів дитячі малюнки
Волонтер Добробату ЯрославФото: Тростянець.City
Ярославу 21 рік. Він також працює у складі «Добробату». На перший погляд, він скромний юнак. Але фізично – дуже сильний хлопець. Він допомагає витягувати і чавунні ванни, і сплетені важкі металоконструкції, і розбирає цеглу. Словом, тяжка фізична праця його не лякає. У житті цей юнак сержант служби судової охорони. Вирішив зробити свій внесок у допомогу людям ще минулого літа.
«Про «Добробат» я дізнався ще на старті виїздів у квітні. Але через те, що у мене на службі був дуже завантажений графік, я не міг потрапити на допомогу людям. Коли вже мій робочий графік став більш-менш вільнішим, я почав їздити разом з волонтерами. У вихідні простіше працювати. Дуже важко після того, як був на службі цілу добу. Бувало таке, що я 4 години поспав, а потім поїхав з «Добробатом» на розчищення завалів. Звісно, бадьорості мало, але я розумію, що треба».
Ярослав розповів, що для нього є найважчим у цій роботі.
«Найважче, це розбір приватних глиняних будинків. Там і дерево, і глина разом. Як правило, від потрапляння снарядів, вони повністю руйнуються, дах падає, залишається лише повалити стіни. І глиняні будинки, особливо у холодну погоду, коли ще є і вологість висока, вони просто злипаються. Часто ця глина налипає на підошви, і тому, працювати в таких умовах дуже важко»/
Морально дуже важко розбирати ті об’єкти, де раніше жили сім’ї з дітьми.
«Пам’ятаю, як розбирали один приватний будинок. То коли я розбирав дільницю, де раніше була дитяча кімната, мені дуже було важко морально витягувати з-під завалів дитячі малюнки», - розказує він.
Коли наприкінці березня команда допомагала у розчищенні багатоквартирного п’ятиповерхового будинку біля вокзалу, Ярослав приїхав з «Добробатом» 29 раз. З посмішкою каже, що наступний буде 30, ювілейний.
«Мотивує мене те, що я можу своїми руками, спільно з іншими волонтерами, поступово, по цеглинці, очистити свою (Сумську, - ред.) область від наслідків цієї війни. Я дуже хочу швидше очистити нашу область та допомагати людям, які живуть у прикордонних селах», - додав Ярослав.
Кожен повинен бути на своєму фронті
Волонтер Добробату Артем Фото: Тростянець.City
Артем сам з Краснопільського району Сумської області, з селища міського типу Угроїди. Саме біля цього населеного пункту знаходиться кордон з росією. Цей приємний чоловік переносить цеглу, немов вона пір’я. Швидко працює і посміхається, адже розуміє, що цим він допомагає людям. У житті Артем – плиточник-штукатур, працює на будівництві, тож такі виїзди на розбір завалів з «Добробатом» не складні для нього.
«Я працював у Чернігівській області, побачив у соцмережах, що будівельний батальйон «Добробат» шукає людей для допомоги постраждалим внаслідок ворожих дій росіян. І мені дуже захотілося долучитися. Я доробив об’єкт на якому я працював, приїхав додому, зв’язався з Олексієм і ми домовилися про виїзд з добровольцями. Вперше я приїхав з «Добробатом» на початку грудня у Охтирку на розбір зруйнованої міської ради. Потім у Тростянці ми ставили вікна і так все частіше і частіше почав долучатися до допомоги людям».
Артем каже, що коли він приїжджає на зруйновані та пошкоджені об’єкти, у нього виникає дуже велике співчуття тим, хто через незрозумілі обстріли втратив усе, і бажання допомогти і бути корисним – це і є те, заради чого він у складі «Добробату».
«А мотивує мене моя мама. Я хотів вступити у лави Збройних сил України, але трохи не склалося. Я засмутився, а мама каже : «Кожен повинен бути на своєму фронті». І ось я обрав свій фронт. Я ні разу не пошкодував про цей вибір. Буває таке, що люди плачуть і дякують за нашу роботу, інколи ті ж пенсіонери не в змозі зробити таку важку роботу. У нас крута роботяща команда. Я пишаюся ними».
Команда «Добробату» дійсно дуже крута, працюють люди злагоджено та швидко.
Як долучитися до допомоги «Добробату»?
Через телеграм-бот: @dobrobat_in_ua_bot
Або ж на офіційному сайті https://www.dobrobat.in.ua/
Стати членом будівельного батальйону «Добробат» може будь-яка людина, незалежно від віку, статі та роду діяльності.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
