Михайло Красніков – людина, очі якої сяють, коли мова йде про роботу. Він працює помічником лісничого у Тростянецькому лісгоспі та займається розсадником. Чоловік сповнений запалу та досвіду, які видають у ньому справжнього спеціаліста, що знає спою справу досконало. За плечима Михайла 36 років досвіду, протягом яких він вивчив усі тонкощі та нюанси своєї професії. Він не просто виконує свої обов'язки, він живе ними, віддаючи їм всю свою душу, час та енергію.
“Кожен має знайти те, що наповнить його життя сенсом”
Михайло Красніков народився у селі Ницаха. Хлопцем він закінчив 8 класів школи та вступив до Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу, де все й почалось. Улюбленим предметом був – лісні культури.
Відразу після випуску у 1988 році прийшов працювати до Тростянецького лісгоспу. Улюбленій справі віддав вже 36 років. Був на посаді майстра лісу, майстра лісозаготівлі, а основною роботою стала робота з декоративним розсадником Нескучанського лісництва. Там Михайло працює помічником лісничого і зараз.
Основна його робота – вирощуванням декоративно-посадкового матеріалу.
Михайло Красніков на своїй роботі
“Ця робота мене дуже приваблює. Я люблю займатись живцюванням. Стараюсь розширити асортимент декоративно-посадкового матеріалу. Я давно зрозумів що ця робота – моя. У кожної людини є своя таємна жилка, якій треба розкритись, щоб знайти в житті – своє. Аби кожен знаходив те, що йому подобається і працював з цим, то набагато більше було б користі для навколишнього світу.
Я люблю свою роботу. Кожна вирощена рослинка це щось добре зроблене мною. Ці рослини дають зрозуміти, що життя прожите не даремно”, – так щиро розповідає про свою роботу Михайло.
Коли життя сповнене викликів та випробувань, наш герой нагадує собі, що у складні моменти варто не здаватись.
“Часто буває, що життя йде не за планом, якісь негаразди та немає сил, тоді я згадую за своє улюблене слово – “прорвемось”.
Рослини любив завжди
Природа дає відчуття любові до людини, до сім’ї, до близьких. Кожен з родини Михайла займається своєю справою. Дружина – вчителька, син – лікар.
“Вдома рослинами займаюсь я, а городом всі разом”, – сміючись розповідає чоловік.
Він з радістю ділиться своїми вміннями, досвідом та прагне аби кожен вмів робити це самостійно.
“Я не закриваюсь ні від кого. Навпаки, хочу донести до кожного як така краса може вирости з гілочки. Щоб мої внуки та дітки могли і любуватись, і самі спробувати виростити рослинку”.
Весь вільний час чоловік приділяє ролі дідуся. Онучата – його втіха.
“Мені по душі проводити час з внуками. Вони часто приходять до мене на роботу. Але і вільний час проводжу з ними. Розповідаю багато їм. Окрім моєї любові, я хочу їм дати хороший приклад та навчити всьому, що знаю сам. І щоб вони виросли добрими людьми”.
Михайло з онуками
Захоплення природою може з'явитися в дитинстві під впливом зовнішніх факторів або передатися від рідних, які навчили цінувати її велич.
“Мій дід працював у Ницахському лісовому господарстві ще багато десятиліть тому. Не впевнений, що це захоплення від когось передалось, бо я завжди любив рослини. А коли вже навчався, то моїм улюбленим предметом був – лісні культури. Коли потрапив по роботі на розсадник, я загорівся ще більшим бажанням займатись рослинками”, – говорить чоловік.
Найулюбленіша рослина Михайла - вейгела. Окрім її яскравого цвіту у чоловіка залишились особливі спогади. На питання: “Які?”, Михайло з посмішкою відповідає: “Особисті”.
Безперервне удосконалення та пошук нового
Попри свій величезний багаж знань та досвіду, чоловік полюбляє читати освітню літературу та черпає нову інформацію з інтернету.
“Я дуже люблю і зараз читати стару літературу по рослинництву, щепленню, живцюванню, правильному догляду за рослинами. Дивлюсь нові рослини, які можливо вирощувати в наших умовах, бо клімат змінюється і варіантів стає більше.
Коли у Музеї лісу почали проводити екскурсії, зацікавився історією, нарисами Кеніга. Тоді дізнався для себе багато чого нового”.
Михайло проводить екскурсії. Згадує як у 2020 році до розсадника приїхали школярі з 7 навчальних закладів: Тростянця, сіл нашої громади та Охтирки. Чоловік був дуже задоволений, що так багато людей виявило інтерес і що зібралось скільки охочих подивитись на розсадник. Для нього це був цікавий досвід, а зараз приємний спогад.
“У дітей горять очі, їм тут подобається і це зрозуміло по їх питаннях, бо вони цікавлять: “що це за рослинка?”, “як вона садиться?”, “як вирощується?”. І цікаво не тільки дітям, а й дорослим. До початку широкомасштабної війни до нас приїжджали цілі колективи з різних установ і їм я також проводив екскурсії”, – розповідає чоловік.
Вже кілька років Михайло співпрацює з керівницею шкільного лісництва “Нескучанське” Катериною Солохою. Вони виховують молоде покоління дітей, які потім, можливо, стануть лісниками. У 2020 на лісовий факультет вступило 5 учнів лісництва – чим керівники дуже пишаються.
Шкільне лісництво "Нескучанське"
“Приємно те, що дітям цікаво, вони виховують в собі любов до природи. Навчання у шкільнім лісництві дуже приємна справа. А цей розсадник є базою для практики. Діти тут займаються, проходять практичні заняття, екскурсії”.
У планах Михайла розвести у великій кількості магнолії та засадити алею у міському парку, а ще втілення одного заходу:
“У цьому році я хочу організувати такий захід, де діти могли б самі посадити рослинку у теплиці. З гілочки живцювати, тобто вони своїми руками зможуть виростити декоративну рослинку”.
Відродження України після перемоги через озеленення
Коли у 1988 році чоловік прийшов працювати з розсадником, то в ньому було 3-4 види декоративних порід. Зараз тут налічується понад 100 видів рослин та дерев.
“Я думаю, ви бачите скільки я зробив”.
Михайло на фоні свого розсадника
Михайло впевнений, що його заняття, яке поєднує професію та хобі, стане в нагоді після перемоги. Бо тоді треба буде створювати новий вид країни, і одним з напрямків буде - озеленення.
“Розведення ландшафтного декоративного посадкового матеріалу буде одним із пріоритетних напрямків нашої відбудови після перемоги. За цим майбутнє. Вже навіть у західній частині України декоративне озеленення розвинуте більше. Прийде час і ми будемо не двометрові забори ставити, а засаджувати території красивими декоративними рослинами та газонною травою”.
Хто любить природу, той любить життя. Це людина, яка любить все прекрасне, яке її оточує.
“Найбільше з роботи подобається живцювання - вирощування з гілочки нової рослини. Вирощування кожної декоративної рослинки для мене це про задоволення”, – каже Михайло.
“Хотів би побажати всім миру, щоб закінчилась війна. Любити природу, рослинки та все прекрасне. І знайти свою справу, яка по душі та займатись нею. Хочу, щоб у людей проявилась частинка любові до природи, людей, родини та всього прекрасного. І щоб весь світ став трішки добріше та чудовіше.
Мрію, щоб на нашій землі був мир, любов, краса і багато рослин”, – посміхаючись завершує Михайло.
Про роль Михайла у лісництві - говорить поле вирощеної ним зелені. Тут рослини реалізовуються, проводяться екскурсії та навчання шкільного лісництва. Все це добра справа, яку робить помічник лісничого вже 36 років.
А про сам розсадник, який виростив та збагатив Михайло з трьох до понад 100 видів, вже зовсім скоро ми розкажемо на Тростянець.City.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
