Назар Гребельний – 8-річний хлопчик, який професійно займається мотокросом, де швидкість руху сягає 50 км/год. Інтерес до мотоциклів йому передався від тата і попри юний вік хлопця до своїх команд запрошують кращі тренери України.
Оксана Гребельна, мама Назара, розповіла про захоплення хлопчика мотокросом, його перемоги та як вони з чоловіком Сергієм підтримують сина.
Різнобічні захоплення Назара та прояв інтересу до мотокросу
Назару Гребельному 8 років, він навчається у 3 класу школи № 3. Попри велику кількість змагань і тренувань, хлопчик встигає навчатись на відмінно. Крім школи та тренувань, ходить на футбол та вивчає англійську у лінгвістичній школі.
Тато хлопчика в дитинстві дуже хотів собі мотоцикл і через те, що це його нездійсненна мрія, він подарував сину на 4 роки мотоцикл.
Родина Гребельних – тато, мама, Назар, молодша сестричка Маргарита багато подорожують. Змагання це постійні виїзди, бо з початком повномасштабного вторгнення вони проводяться переважно у центральні та західній частині України. Досить часто родині доводиться проїжджати 500, 1000, 1200 кілометрів аби син потрапив на заїзд.
“Пристрасть Назара до мотоциклів передалась від тата. У Сергія був мотоцикл, на якому він обожнював їздити, допоки не отримав травму. Професійно мотокросом займається тільки Назар, але вся родина залучена до підготовки та змагань”, - розповідає Оксана.
Раніше у Тростянці регулярно проходив фестиваль Нескучний ВелоFest. Перший раз Назар брав участь у змаганнях на велобігу. Тоді йому був всього один рік, і хлопчик вже добре ним управляв. А майже у три роки він вправно вмів їздити на велосипеді. У чотири - він сів на мотоцикл і йому “зайшло”.
З 4 років хлопчик на змаганнях. Відразу приїжджав останнім, передостаннім, або десь по середині. Коли він був маленьким ці місця його не засмучували. Зараз, коли він лідер, поступатись дуже і дуже складно, особливо коли мотоцикл ламається і від професіоналізму Назара, мало що залежить.
Екстремальний та дорогий вид спорту
Чимало ризикових моментів виникає під час змагань, бо мотокрос - травмонебезпечний вид спорту.
“Ми завжди хвилюємось. Завжди кажемо йому обережно, неважливо яким ти приїдеш, найголовніше безпека, щоб він себе беріг. Ці емоції складно описати, бо це їде моя дитина, там шалена швидкість, вони падають, травмуються”.
Назар їздить у категорії 50 кубів, а швидкість мотоцикла 8-річного хлопчика на змаганнях сягає 50 км/год.
Мотокрос це сезонний вид спорту, який починається як сходить сніг, а закінчується, коли сніг випадає. Цьогоріч Назар був на змаганнях у Бучі, Чернівцях, Ковелі, Мукачево та ряді іншим міст. 9 етапів Кубка України і 2 Чемпіонату України. Кубок України це змагання, де підраховуються бали за кожен заїзд.
“На тренувальному заїзді одного з останніх змагань пробився карбюратор. Окрім ще відламувалась ніжка газу і пропадали гальма. У нього виходить їздити, він технічно це робить, але технічні неполадки дуже вагомі.
Перед фіналом Назар був другим по підсумку балів. В Ужгороді у нього відмовили гальма, але він все одно їхав третім і наздоганяв другого і у нього просто зупиняється мотоцикл. Ми всі дуже засмутились. Я дуже плакала, бо розуміла - він найсильніший”.
У Назара постійні тренування, він їздить у Бучу та в Охтирку. У Охтирці є траса для мотокроса, і нещодавно був заїзд, де хлопчик зайняв перше місце.
“На тренуваннях відпрацьовую повороти, правильну стійку та посадку на трамплінах і їзду. Перед змаганнями дуже хвилююсь, а коли їду дуже сконцентрований”, - говорить Назар.
“У нас у Люджі є готова траса як для тренувань, так і для змагань, але вона закинута. Туди треба тракти, грейдера, щоб вони накидали правильні бугри. Це було б класно і це реально зробити”, - розповідає Оксана.
“Дороговартісно” - слово, яким можна описати заняття. Техніка, пальне, тренування та екіпірування коштують чималих грошей.
“Це дуже і дуже дорогий спорт. Сам мотоцикл коштує 4000 євро, 16 000 гривень коштує взуття, шолом, екіпіровка, наколінники, панцер, штани, нашийник, щоб не зламав шию. Все це коштує шалених грошей. Купляємо закордоном все найкраще, бо це перш за все безпека нашої дитини”, - говорить Оксана.
Про потенціал та плани Назара
До початку війни Назар був у Сумській команді “Завод Кобзаренка”, але з початком воєнних дій її фінансування зупинилось. Цього року хлопчика взяла команда “Елерон”.
“Кожні перегони Назару платили, за те що він виступає за їх команду. Щоразу це були різні суми. Перед змаганнями він сказав мені: “Мама, як стану чемпіоном зробиш мені картку, щоб я донатив”.
Найбільше запам’яталось останнє змагання Чемпіонату, бо Назар показ свій рівень. Він упав, втратив час, а тут вирішують секунди. Але піднявся і вирвався. Він не здався”.
Мама бачить як спорт Назара змінив, у нього з’явились нові якості – рішучість, сміливість, лідерство, активність.
“Цей сезон Назар показав дуже гарні результати, його помітили тренери, підходили говорили нам про те, який він талановитий хлопчик.
Тренер з Києва, який тренує чемпіонів запросив, Назара у свою команду, щоб їздити на європейські та світові змагання. Одна умова - нам треба переїхати до Києва. Але тут у чоловіка бізнес, ми не можемо все так залишити. І для нас пріоритет навчання. А якщо переїжджати він буде на уроках лише пару днів на тиждень.
Перед нами питання продовження його кар’єри. Поки ми думаємо що робити. Кататись аби кататись – це не про Назара. Або професійно, або ніяк”.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
