Хліб – це те, без чого неможливо уявити повноцінне харчування людини. Та під час окупації Тростянця, харчі до магазинів не підвозилися. Та і самі магазини розграбували. Тож містяни організували випікання хліба, щоб таким чином допомагати один одному. Деякі пекли хліб на своїх вулицях та мікрорайонах міста, згодом його роздавали сусідам. Хтось волонтерив на підприємствах та в закладах, де працював.
Тростянець.City розповість історії освітян, які після 24 лютого 2022 року змінили свою посаду з «працівника освіти» на «волонтера», «пекаря» та «психолога».
Продукти роздали та почали випікати хліб
Завідувачка філії №4 ЗЗСО №3 Ольга Отрохова згадує, що через пару днів, коли вже усі зрозуміли що місто в окупації, постало питання допомоги мешканцям. У навчальних закладах вирішили роздати містянам залишки продуктів, що були в коморах, та почати випікати хліб. В першу чергу продукти роздавали сім’ям, які цього потребували найбільше. На початку березня світло та інтернет у жителів був, тому цю інформацію поширювали соцмережами.
«Ми роздали все, що у нас було. Роздали борошно, заморожену рибу, різні крупи, макарони, овочі. Також роздавали сіль та чай. Тобто запасів у нас вистачало, і ми їх роздали спочатку багатодітним сім’ям, а згодом – і усім іншим».
Хліб, випечений під час окупації в ТростянціФото: Тростянець.City
Всю оргтехніку та інші цінні речі освітяни заховали, щоб росіяни та мародери не пошкодили та не викрали.
Завдяки підтримці Тростянецької міської влади, освітянам, які випікали хліб, привезли борошно та дріжджі. Допомагали їм і місцеві мешканці.
Валентина Копаниця, разом з колективом третьої школи, випікала хліб.
«Мене попросила Лариса Лампак допомогти випікати хліб. Я брала борошно та дріжджі у неї. Спочатку пекла його дома, бо в мене газова духовка. І в день десь виходило 12-18 буханців хліба. А потім педагоги перейшли до будівлі ПТУ, що у Гаю і там з 6 ранку десь до 3-4 години пекли. Там електричні духовки, тож ми пекли поки у місті ще було світло».
Випікання хліба в Тростянці в окупацію Фото: Тростянець.City
У центральній частині міста в будівлі садочку «Калинка» колектив п’ятої школи також випікав буханці хліба.
«Перші буханці, які ми випікали, у нас забирали та відвозили на лікарню. Ми пекли хліб з великою любов’ю, він у нас виходив дуже запашний та смачний. Кожен раз ми удосконалювали свої рецепти хліба, щоб він був м’якіше та смачніше. У нас була дуже злагоджена робота, і саме завдяки цьому у нас все вийшло» - розповідала Тетяна Барабицька, яка працює комірником у першій школі.
Хліб роздавали тростянчанам під свист снарядів
Після того, як хліб був готовий, його роздавали жителям міста. Під гучні свисти снарядів жінки не боялися і надалі допомагати тим, хто цього потребує. Не звертаючи увагу на вибухи вони продовжували свою справу та розносили свіжі буханці тим, хто цього потребував.
Директорка третьої школи Лариса Лампак, зі сльозами згадує, як під гучні канонади та вибухи освітяни ходили з хлібом по вулицях.
«Ми носили хліб по вулицях, що були поряд з нашим ПТУ. Бахкало, літало, а ми несли людям хліб. Коли роздавали по цілому буханцю, коли по половині. Люди плакали, і цілували той хліб. Дякували за те, що ми їх рятуємо».
Хліб випікали в усіх освітніх закладах, допоки це було можливо, адже усе кухонне обладнання живилося від електрики.
Коли звільнили Тростянець
Остаточно ж 93-я бригада “Холодний Яр” при підтримці тероборони та місцевих партизанів вигнала російських військових з міста 26 березня. Бійці російської кантемирівської танкової дивізії тікали, кидаючи свою техніку та боєприпаси. Тоді світ побачив наслідки "руського міра".
На сьогодні більшість завалів розібрали, багато що відбудували. Місто поступово повертається до звичайного життя. Заклади дошкільної, загальної та позашкільної освіти розпочали свою роботу не дивлячись на свіжі рани в душі. Працівники освіти продовжують займатися своєю основною справою – навчанням. Діти ходять до шкіл та садочків. Поступово починає лунати у рідних стінах дитячий сміх. Та інколи, проходячи повз місця, де був біль, страх та розпач, в уяві знов і знов прокручуються жахіття тієї війни.
Якщо ви хочете розповісти свою історію життя в окупації, або ж знаєте тих, хто допомагав тростянчанам у ті пекельні дні, пишіть нам в особисті в Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з Вами та запишуть історію, адже світ повинен знати про те, як вижило в окупацію місто Героїв.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе Тростянецька громада!
