А ви знаєте, як виглядало ваше місто 100 або 200 років тому? Деяких будівель давно немає, деякі – стоять і досі, а історія деяких – під завісою. Ми зібрали добірку старих фотографій Тростянця. У пригоді став блог дослідника Анатолія Баглая, який збирає історичні фотографії та розповідає їхню історію.

Старовинний Тростянець у фото

Тодішнє село Тростянець

Так виглядало село Тростянець у 1912 році.

Фото: блог Анатолія БаглаяАвтор: Журнал Охтирського земського зібрання, 1912 рік

Магазин Курила

Будинок був зведений на початку XX століття в тодішньому селі Тростянець.

Приміщення колишнього магазину Курила, 50-ті роки ХХ століттяПриміщення колишнього магазину Курила, 50-ті роки ХХ століттяФото: блог Анатолія Баглая

На жаль, нині цей будинок напівзруйнований.

«Тростянець. Центр міста. Чорними вікнами вдивляється в бездонну далечінь неба сумний понівечений будинок. Ще зовсім недавно він був красивий і ошатний, сповнений життя. У магазині та піцерії, що на першому поверсі, завжди було людно, тут проводили час і дорослі, і діти. Старі столітні стіни вдивлялися в обличчя людей, прислухалися до їхніх розмов і, здається, самі ставали молодшими. За свої майже півтора століття цей будинок пережив багато прекрасних та сумних подій, але те, що сталося в лютому 2022 року, він не витримав. Під час окупації міста російськими військами в будівлю, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення, влучив снаряд… Без даху, з вибитими вікнами та напівзруйнованими обвугленими стінами, – таким є «магазин Курила», як його колись називали, сьогодні», – пише у своєму блозі Анатолій Баглай.

Будинок Марка

 

Дослідник називає будинок Генріха Альбертовича Марка, який володів Тростянецькими землями з 1868 по 1874 рік, найбільш загадковим.

«До цього часу невідомо, де був розташований цей будинок і чи взагалі був він збудований. Адже час володіння Марком Тростянецьких земель становив неповних шість років» – пише Анатолій у своєму блозі.

Є листівка видавництва «Шерер та Набгольц и Ко» серії Старий Тростянець за № 20 Домъ Марка. На ній зображено величезний двоповерховий палац із колонами та балконами. Дах оздоблений шпилями по всьому периметру будинку.

Будинок МаркаБудинок МаркаФото: блог Анатолія Баглая

Тростянецька земська школа

Щороку в Охтирському повіті коштом земства будувалися та відкривалися нові школи для охочих здобути елементарну освіту. В 1912 році дійшла черга до побудови нової школи в селі Тростянець.

До слова, тоді у Тростянці вже було два училища, двокласне Міністерство Просвіти та залізничне, а також приватна школа пані Іваницької та церковно-прихідська школа.

Тростянецька земська школаТростянецька земська школаФото: блог Анатолія Баглая

Навчання в школі почалося в 1913 році. За словами дослідника, першою директоркою була Вейсе Фіона Самійлівна. У 1920 році школа називалася «IV трудова школа 1 ступеню», потім – імені Щоголіва. А після будівництва нової школи № 3 приміщення слугувало спортивним залом та майстернями для цієї школи. Нині в цій будівлі розташована Тростянецька ДЮСШ.

Казарма Тростянецького цукрового заводу, де влаштовували перші читання в місті

За ініціативи адміністратора Тростянецького маєтку Едуарда Пампель та його дружини Марти восени 1911 року утворився гурток людей, які переймалися долею народної освіти. Вони всіляко сприяли підняттю культурного рівня та художньо-літературного розвитку місцевої громади. Так, ініціювали створення гуртка для читання та ілюстрації картин за допомогою проєкційного ліхтаря. Перші читання проводили саме в казармах цукрового заводу.

Фото з книги  “Технічні підприємства маєтку фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки", 1913 рікФото з книги “Технічні підприємства маєтку фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки", 1913 рікФото: блог Анатолія Баглая

Про читання повідомляли рекламними листками. Їх розклеювали в головній конторі на цукровому заводі, вальцевому млину, паркетній фабриці, громадській бібліотеці та деяких магазинах Тростянця. За словами дослідника, слухачів неабияк зацікавлювали читання українською мовою.

Зал у казармі Тростянецького цукрового заводу, де відбувалися лекції, 1912 рікЗал у казармі Тростянецького цукрового заводу, де відбувалися лекції, 1912 рікФото: блог Анатолія Баглая

Під час коротких читань присутнім показували картинки діапозитивів із краєвидами Тростянця та краєвиди Середньої Азії, закуплені гуртком.

Благовіщенська церква

Церква збудована в період 1744—1749 років і вважається першою кам'яною церквою в місті.

Фото: блог Анатолія Баглая

Бібліотека службовців Тростянецького маєтку 

Наприкінці грудня 1905 року бібліотека Тростянця переїхала в нове спеціально збудоване приміщення з електричним освітленням, центральним опаленням і просторою читальною залою.

Фото: блог Анатолія БаглаяАвтор: З книги “Технічні підприємства маєтку фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки", 1913 р.

Кирило-Мефодіївська церква

На початку ХІХ століття в селі Тростянець діяла одна Благовіщенська церква. Однак вона була далеко від центрального цвинтаря. Тому виникали труднощі з процедурою відспівування померлих та здійснення обряду поховання. Відтак вирішили побудувати Кирило-Мефодіївську церкву. Будівництво розпочали в 1884 році.

Кладовищенська Кирило-Мефодіївська церква в селі Тростянець Охтирського повітуКладовищенська Кирило-Мефодіївська церква в селі Тростянець Охтирського повітуФото: блог Анатолія Баглая

«На превеликий жаль, ця церква простояла недовгий час. У буремні 20–30 роки XX століття, коли гоніння та репресії з боку держави до церкви набрали найбільшого розмаху, її спіткала така сама доля, як і багатьох храмів Тростянеччини. Вона була розграбована та зруйнована до останньої цеглини», – пише у своєму блозі дослідник.

Алея в Тростянці

Нижче – єдина відома кольорова листівка із зображенням Тростянця. Серію таких листівок випустило видавництва «FB Göhler» і «Gr-Röhrsdorf» (Dresden). Відомо про 18 примірників цієї серії. На цій листівці зображено алею в резиденції головного адміністратора Тростянецького маєтку Кеніга

Листівка “Привът изъ Тростянца”Листівка “Привът изъ Тростянца”Фото: блог Анатолія Баглая

Будинок Кеніга

У 1885 році панську садибу звів архітектор Віктор Шретер. Нині в головній споруді колишнього маєтку розмістили краєзнавчий та художній музеї.

Фото: блог Анатолія Баглая